Веселий галас першого дзвінка
моїй землі надію провіщає…
Сонцем вимитий ранок,
Золотий, як ніколи.
Осінь – гостя у кожнім дворі.
Перший день вересневий
Нас щороку збирає до школи.
З святом знань вас, шановні
Батьки, вчителі, школярі!
Веселе літо-літечко випустило зі своїх теплих обіймів непосидючий шкільний народ, що зібрався нині, 1-го вересня, біля привітно відчинених дверей рідної альма-матер. Сьогодні – Перший дзвінок. Усміхаються барвисті петунії, бешкетує старий каштан, кидаючись блискучими плодами, згорда поглядає на нього розлогий горіх, ніби хоче промовити: «А я свої горішки прибережу, нехай потрудяться, щоб дістати». Але дітлахам і дорослим зараз не до них. Адже з деким ціле літо не бачились, скучили, і новин назбиралося – дня не вистачить, щоб розповісти.
З-поміж шкільних «старожилів» проглядаються розгублені і трохи стривожені личка тих, хто сьогодні уперше переступить поріг школи. В очах застигло німе запитання: «Як-то нам тут поведеться?». Та довго думати ніколи, адже попереду стільки цікавого. І найперше – святкова лінійка. Не все до пуття зрозуміло, що там кажуть святково одягнені дяді і тьоті, але, мабуть, кажуть щось хороше, бо всі завзято плещуть у долоні.
Сьогодні наша шкільна родина збільшилася на 31 учня – 16 хлопчиків і 15 дівчаток. Цікаво, що у нас серед найменших школяриків є:
П’ять Максимів, два Андрійка,
Два Дмитра, Артур, Сергійко,
Три Даринки, дві Оленки
І Альонка є маленька.
Є Євгеній і Денис,
Ще Марійка і Настуся…
Пропустить когось боюся.
Олександр, Валерій, Юля,
Навіть Дана і Карен,
Ксенія, Крістіна, Таня,
І Софія, і Руслана.
Ось така сімейка славна,
З ними їхня класна мама… Олійник Тамара Олексіївна.
Тож побажаємо нашим любим першокласникам і всім дітям України:
Хай вас Бог благословляє,
Матір Божа добавить сили.
Для людей, для Вітчизни ростіть,
Хай міцніють щодня ваші крила!