ЮВІЛЕЙ ШКОЛИ – ЦЕ ВЕЛИКЕ СВЯТО
З ювілеєм, рідна школо!
Бадьоро і впевнено осінь ступає,
А вересень сонячний сріблом дзвінка
Родину учнівську до школи скликає,
І щедра на срібло у нього рука.
Ось уже володарка золотих лісів і полів Осінь перебирає у літа його повноваження. Настає перше вересня – день великих сподівань, коли сотні тисяч школярів України почнуть нову мандрівку дорогами Країни Знань.
В учнів та вчителів Ватутінської загальноосвітньої школи №6 цього року подвійне свято – рідна школа відзначає своє 50-річчя, свій золотий ювілей. Величезна підготовча робота проводилася до цієї дати, по крупинках збиралася інформація про випускників та вчителів школи для музейної кімнати історії навчального закладу.
І ось настав довгожданий день. Святково і гамірно на шкільному подвір’ї, і навіть каштан, який щороку зустрічає дітей, простягаючи лапате листя, цього разу трохи здивований незвичайною суєтою. З гнізда на старій груші на шкільну малечу поглядає двійко лелек, що здалеку видаються живими, а насправді – чудовий витвір рук директора школи Дмитренка Василя Федоровича.
Цього року біля школи дуже людно. І це не дивно. Адже привітати рідну Альма-матер з ювілеєм зібралися випускники різних років, вони з’їхалися з усіх куточків України і навіть із зарубіжжя. Свято знань перетворилося на свято зустрічі зі своїм дитинством, своєю юністю.
У дзвінке різноголосся раптом увірвалися звуки фанфар, і всі одразу принишкли, схвильовано завмерли, очікуючи чогось нового і незвичайного. Цьогорічне свято було дійсно наповнене несподіванками і сюрпризами. Коли затихли оплески після виходу наших маленьких іменинників – першачків, всі здивовано поглядали на дорослих сивочолих незнайомців, що вишикувалися парами в темній прохолоді шкільного коридору. І ось вони, схвильовані і щасливі, під звуки вальсу йдуть великою колоною вздовж всієї лінійки. Хто ж вони? Це теж першокласники, яких щиро прийняла в свої обійми в далекому 1961 році щойно збудована Ватутінська середня школа №6. Вони вишикувалися окремим класом в одному ряду з нинішніми учнями рідної школи.
Немало теплих слів і побажань пролунало на адресу школи, її учнівського та педагогічного колективу з уст почесних гостей свята: міського голови Гончаренка В.О., начальника міського відділу освіти Точинюк Л.П., голови райкому профспілки педагогічних працівників Бойко М.О., випускників школи різних поколінь: Маломужа М.Г. – радника Президента України з питань національної безпеки, Заховайка О.П. – доцента Київського політехнічного інституту, Підцерковного Є.І. – голови Ради школи.
Особливо приємно було бачити на святі мудрих наставників, людей, які все життя віддали школі, дітям, – ветеранів педагогічної праці. Щирістю, добротою і щемним жалем за минувшими роками було наповнене вітальне слово вчительки з багаторічним стажем Вольської В.М.. Та не забули своїх вчителів їх уже посивілі учні. Про це свідчили теплі слова та великі оберемки квітів, що ними засипали випускники своїх наставників.
А свято тривало. Ось схвильовано і трішки тривожно прозвучав виступ одинадцятикласників, які готуються вийти з дверей рідної школи у доросле життя. А ось уже на обличчях присутніх розцвіли посмішки, коли шепелявлячи, але дуже стараючись, виступали найменші школярики – першачки. Далі – знову хвилююча мить… До слова запрошуються першокласники 1961 року. І хвилювалися вони не менше нинішніх першачків, адже ще перед лінійкою довго радилися, хто з них найсміливіший і кому надати слово. По закінченню виступу першокласники 2011 року вручили першокласникам 1961 року пам’ятні медалі.
А потім – ще один сюрприз. Які ж іменини без святкового пирога? І нинішні учні приготували для своєї матусі-школи пишні короваї з традиційними свічками.
І ось, нарешті, найурочистіша мить. Звучить перший дзвінок. Честь дати перший дзвінок випала першокласнику 1961 року Поповичу В.І. та першокласниці 2011 року Коваль Юлі.
Але й на цьому свято не завершилося. Зі словом благословення Божого до всіх присутніх звернувся настоятель Свято-Успенського храму митрофорний протоієрей Мирон Волос. І коли одинадцятикласники завели першачків на їх перший урок, і всі учні теж розійшлися по класах, отець Мирон провів обряд освячення храму науки, даючи настанови, щоб у його священних стінах витав лише дух високої моралі, духовності, пізнання, милосердя.
По закінченню урочистої лінійки відбулося відкриття музейної кімнати історії школи. Міський голова Гончаренко В.О. та випускник школи Маломуж М.Г. розрізали червону стрічку, і всі відвідувачі поринули в минуле, обрамлене старими фотознімками, документами, спогадами.
Вчитель світової літератури Дмитренко Г.О. провела екскурсію по музею, по закінченню якої Маломуж М.Г. залишив перший запис у книзі відгуків.
Урочистості, присвячені 50-річчю Ватутінської школи №6, продовжилися у міському Будинку культури. Сюди, аби розділити радість свята, прийшли не лише учні, батьки, випускники, вчителі нашої школи, а й колеги з інших шкіл та дошкільних закладів міста, представники громадськості, жителі Ватутіного.
І знову залунали вітальні слова на честь школи, і знову вибухнула оплесками зала, коли на сцену підіймалися найшанованіші і наймудріші – ветерани педагогічної праці.
Згадали і тих, хто не дожив до цього дня, хто відійшов у вічність, але залишив по собі добру пам’ять, хто все життя своє присвятив найпочеснішій справі – навчанню і вихованню дітей. Серед них перший директор нашої школи Заховайко Панас Дмитрович і майже шість десятків вчителів, яких пам’ятають і довіку пам’ятатимуть вдячні учні.
Всю святкову програму супроводжував показ слайдів із старими і новими фотознімками, на яких присутні впізнавали себе і свої наставників. Випускники поверталися спогадами у своє шкільне минуле, бентежне і незабутнє.
Тож, з днем народження, рідна школо!
Свою ми школу не забудемо ніколи,
Хай завжди будуть повні класи учнів і гостей…
Зберемось дружно в наше світле коло
До неї на сторічний ювілей!
Фотоальбом ювілей школи
Олена Бондаренко, педагог-організатор Ватутінської ЗОШ №6