Міжнародний жіночий день:
історія виникнення
Свято 8 березня виросло з робітничого руху та має американське коріння.
У 1908 році 15 тисяч жінок в Нью-Йорку вийшли на демонстрацію, вимагаючи скорочення робочого дня, збільшення заробітної плати та права голосу (в більшості штатів жінки здобули його у 1920 році, коли ухвалили 19-ту поправку до Конституції США). Наступного року Американська соціалістична партія запропонувала зробити останню неділю травня Днем трудящих жінок.
У серпні 1910 року відома діячка німецької соціал-демократії Клара Цеткін на конференції в Копенгагені запропонувала заснувати Міжнародний день боротьби за жіноче рівноправ’я та емансипацію.
Близько ста учасниць з 17 країн підтримали ідею одностайно.
У 1911 році його вперше відзначили в Німеччині, Австро-Угорщині, Данії й Швейцарії.
Демонстрація в Нью-Йорку, з якої все почалося, відбулася 28 лютого. Клара Цеткін конкретної дати не називала. Перше святкування жіночого дня в Німеччині відбулося 19 березня в ознаменування Березневої революції 1848 року в Пруссії. Потім жіночий день у різних країнах відзначали 2, 9 та 12 березня, а також 2 і 12 травня.
Дата 8 березня прийшла в міжнародний лівий рух з Росії. У 1917 році в цей день (23 лютого за старим стилем) почався страйк робітниць ткацьких фабрик у Петрограді з вимогами «Хліба й миру!», який переріс у революцію. Тиждень по тому російський імператор зрікся престолу, а тимчасовий уряд надав жінкам право голосу.
У 1975 році Генасамблея ООН проголосила 8 березня днем святкування досягнень жінок у всіх сферах життя і протесту проти пережитків нерівноправ’я.
Фіолетовий, зелений та білий – це кольори Міжнародного жіночого дня.
Їх запропонував як символ боротьби за рівноправ’я британський Жіночий соціально-політичний союз у 1908 році. Фіолетовий знаменує собою справедливість і гідність, зелений – надію, білий – чистоту.
(З Інтернету)