Тихі зорі пам’яті
Як тільки вберуться у чарівні білі квіти сади навесні, засвітять дивовижні свічки каштани, а в повітрі розіллється тонкий і ніжний аромат, в бузкових кущах заллються піснями невсипущі солов’ї, а вся земля випромінюватиме радість і щастя, нестримну жагу до життя, в один з таких прекрасних днів ми вшановуємо пам’ять тих, хто загинув у роки Другої світової війни.
«Війна – справа чоловіча». «У війни не жіноче обличчя» – писала білоруська письменниця і журналіст Світлана Алєксієвич. Однак у ХХ-му сторіччі участь жінок у війні, причому не тільки як медичного персоналу, але й зі зброєю в руках, стає реальністю в період Другої світової.
Жінка і війна… Про це не можна говорити без хвилювання. В грізні роки воєнного лихоліття мати, любляча дружина, сестра чи кохана – нарівні з чоловіками рішуче і відважно ставала на захист своєї країни.
Жінка воювала… Вбивала ворога, який з неймовірною жорстокістю йшов нашою землею, палив і руйнував домівки, знищував усе живе на своєму шляху.
Жіноча частина нашого народу разом з чоловіками, дітьми та людьми похилого віку винесла на своїх плечах всі тяготи війни. Жінки вписали в літопис війни чимало славних сторінок.
Історія ще не знала такої масової участі жінок у збройній боротьбі за Батьківщину, яку показали жінки в роки боротьби з нацизмом. Домігшись зарахування в ряди воїнів армії, жінки та дівчата оволоділи майже усіма військовими спеціальностями і разом зі своїми чоловіками, батьками і братами несли військову службу у всіх родах військ Збройних Сил.
Жінки були на лінії фронту медиками, льотчицями, снайперами, в частинах ППО, зв’язковими, розвідницями, водіями, топографами, репортерами, навіть танкістками, артилеристами і служили в піхоті. Жінки активно брали участь у підпіллі, у партизанському русі.
Жінки взяли на себе безліч «чисто чоловічих» спеціальностей в тилу, оскільки чоловіки пішли на війну, і хтось повинен був стати за верстат, сісти за кермо трактора, стати обхідником залізниць, освоїти професію металурга і т. ін.
За підрахунками істориків, у роки Другої світової понад 2 мільйони жінок брали участь у війні, 800 тисяч з них перебували безпосередньо на фронті.
14 травня у нашому ліцеї відбувся виховний захід «Тихі зорі пам’яті», присвячений Дню пам’яті та примирення і 76-ій річниці перемоги у ІІ світовій війні. Учні 8-го класу разом з класним керівником Мельниковою С. М., вчителем зарубіжної літератури Дмитренко Г. О. та педагогом-організатором Бондаренко О. М. підготували інсценізацію повісті Бориса Васільєва «А зорі тут тихі», у якій розповідається про останній бій 5-ти молодих жінок з групою гітлерівців, чисельність якої переважала утричі. Завдяки своїй мужності, героїзму, витримці, вони змогли затримати ворога, а їх командир старшина Васков взяв у полон уцілілих нацистів.
Ролі виконували Чубар Даша (Рита Осяніна), Науменко Тетяна (Ліза Бричкіна), Іванча Альбіна (Женя Комелькова), Маляр Асана (Соня Гурвич), Чиркова Даша (Галя Четвертак). Дівчатам вдалося достеменно передати характер своїх героїнь: сувора і дещо різкувата Рита, мрійниця і фантазерка Галя, мовчазна Ліза, закохана в поезію Соня, енергійна танцюристка Женька. Чудово впорався з роллю командира підрозділу Федота Васкова Кудим Олександр.
Всі глядачі та й самі актори глибоко, не стримуючи сліз, переживали життєву драму кожної з героїнь. Ефект від почутого підсилювався кадрами з кінофільму, на яких було відтворено моменти загибелі дівчат. І Васков (Кудим О.), сповнений люті до ворога, розповідає про те, як вдалося захопити гітлерівців у полон, з трепетом говорить про своїх бойових подруг, яких він не зумів уберегти.
Декорації і костюми, музика часів війни і справжня зброя (з експозиції ліцею «Зброя Перемоги») допомогли всім присутнім перенестися уявою у ті далекі часи, коли гриміла над землею війна, коли вступили у кривавий двобій добро і зло, прагнення волі і поневолення.
Напередодні заходу було оголошено акцію зі збору світлин, нагород, історій родичів учнів та працівників ліцею, які брали участь у ІІ світовій війні. З зібраних матеріалів Мельникова С. М. оформила стенд, який могли оглянути всі бажаючі.
Коли понад 10 років тому у закладі проводився подібний захід, то у залі серед глядачів були присутні ветерани ІІ світової війни, які багато розповідали учням про ті буремні роки, про події, учасниками яких їм довелося стати. На жаль, нині нікого з них вже немає в живих, всі вони відійшли у вічність.
Тож вшануймо світлу пам’ять тих, хто жертвував собою в ім’я миру та життя на землі.