Наш березовий гай
Прийшла весна. Природа пробуджується після зимових холодів. Зазеленіла травичка, набубнявіли бруньки на деревах. А на пустирі за школою сумно, непривітно. Ні деревця, ні кущика. І лише низенька травичка журиться: знову доведеться все літо пектися під палючим сонцем – ні тіні, ні вологи.
Але що це..? Шкільний двір наповнився веселим дитячим гамором. На пустир з лопатами, відрами і, головне, саджанцями, вирушили четвертокласники та учні 11-го класу. І закипіла робота… Через якусь годину на місці пустки весело хилилися під вітром молоденькі берізки. Молодші школярі пообіцяли доглядати їх аж до свого випуску, аби нинішні випускники змогли зустрітися у березовому гаї через декілька років.
Тож нехай росте молодий березовий гай, виплеканий дитячими руками, а в людських душах не згасає бажання робити добро.
