Хустина, хустина, як ласка родинна,
як вірності пісня про щиру любов…
|
А хустка в нас завжди була в пошані У літню спеку й люті холоди. Їх гарно так замотували пані, Як йшли до церкви, вдома, та й завжди. А літню хустку часто вишивали, Щоб гарною на голові була. І хустка людям щедро дарувала Свій захисток від сонця і тепла. Бо голови від спеки закривала, А взимку гріла і несла тепло. Та від хурделиць ревно захищала, Щоб затишно у холоди було.
|
Тож за турботу їх усі любили: І прикрашали, як могли, усі. Хустки яскраві діточки носили, А вже темніші — вдови, бабусі… Та всі любили хустинки з квітками, Щоб маками і ружами цвіли… Тому хустки були завжди з жінками, Як навіть в путь останню їх вели… Краса в хустині нашій споконвічна, Як і душа, що з піснею жила. Бо в українок і душа лірична, У ній багато сонця і тепла.
|
Надія Красоткіна
Хустка є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом і важливим ритуальним предметом. Це невід’ємна частина української культурної спадщини.
Хустка супроводжувала людину протягом усього життя — від народження і хрестин до поховання та поминання. Нею обдаровували кумів під час хрестин і весіль. Для жінки хустка була оберегом, оскільки захищала волосся володарки від навороту та злого ока.
Власноруч вишитою хусткою дівчина перев’язувала хлопця, що йшов до війська, щоб легким був його шлях і швидшою дорога додому; щоб не забував на чужині про її кохання. Якщо козак гинув, то саме цією вишитою хусткою під час поховання йому прикривали очі, «щоб орел очей не виймав».
Хустку широко використовували під час заручин. Дівчина затикала її за пояс на знак згоди вийти заміж. Також нею перев’язували нареченого та сватів. Під час весілля — дружб, наречених, жінок-родичок. Щоб життя було світлим, молодих вводили до хати та заводили за святковий стіл, використовуючи білу хустку.
Хустка була символом набуття дівчиною статусу заміжньої жінки. Під час весілля її вносили на короваї.
Починаючи з 2019 року, 7 грудня відзначається День української хустки. Це неофіційне свято, започатковане з метою об’єднання жінок різного фаху, віку та національності для збереження українських традицій.
День української хустки почали відзначати за ініціативи вінничанки, депутатки Вінницької обласної ради, Президентки Міжнародного Клубу Успішних Жінок України Людмили Станіславенко. Ініціативу підтримали громадські діячі, актори та успішні жінки з України та усього світу. У 2019 році свято відзначили у Іспанії, Канаді, США, Казахстані, Йорданії, Латвії, Індії та Португалії. Цього ж року Людмила Станіславенко ініціювала проведення Дня української хустки на державному рівні.
Учениці 4-А класу нашого ліцею разом з учителькою Олійник Тамарою Олексіївною долучилися до Всеукраїнського флешмобу «Одягни українську хустку». Дівчатка принесли хустки, які є у їхніх родинах, і з задоволенням взяли участь у фотосесії з цим атрибутом українського жіноцтва. Особливу атмосферу і колорит створив інтер’єр кімнати українського народознавства, де й проходив захід.
Також свято української хустки провела вчителька групи подовженого дня Кича Ірина Олександрівна зі своїми вихованцями.
|
Одягнеш хустину і ти – справжня жінка, Бо ти з України і ти – українка. А наша хустина – жіноча прикраса Із роду до роду, не втрачена часом.
Це витвір людини, це символ народу, І хустка жіноча не вийде із моди . З чим можем зрівняти квітчасту хустину? Хіба є щось краще її на заміну ?
У ній і традиції, в ній і культура, Хустки є для свята і є для зажури, Хустина, як пісня, легка і крилата, Як мамина ласка, як батьківська хата.
В ній осінь чарівна, в ній лагідне літо, В ній квіти найкращі в своїм розмаїтті, Хустина, як вітер приємний, весняний, І тепла та ніжна, як руки у мами.
У нас вишиванки, хустина, калина Це символи й гордість, краса України. У них вкарбувалась любов до Вітчизни З появи на світ… і до самої тризни…
|
Це символ прихильності, символ прощання, Це символ скорботи і вічне кохання . Хустки українські – найкращі у світі, Тож як же ми можемо їх не любити.
І мода на хустку у нас не зникає, Її кожна жінка на себе вдягає. В сучасному стилі і гарно й звабливо, Завжди неповторно і дуже красиво .
Хтось носить хустину у будні, хтось в свято, Хтось скромну, просту. Ну, а хтось і багату. Хустина для жінки завжди актуальна, А жінка в ній мила, приваблива, гарна.
І магію вічності хустка тримає , І, як оберіг , від біди захищає . Садок в ній чарівний і листя, і квіти, І жінка в хустині прекрасна, як літо.
І знайте, дівчата, в хустині – жіночість, Чаруйте коханих , хай бачать їх очі, Що ви їхні панни, таких більш немає, Як в нас, в Україні, чарівних і гарних.
|
Тамара Франчук-Шандрук
